***
Ніби у містичнім серіалі:
Ні збагнути, ні піднятись ввись...
Тисне зашморг надсумних реалій,
Сатанинський мотузе, порвись.
Де вже там... Немов сталева линка,
На зап'ястях, і на шиї - теж...
Можновладдям писана картинка,
І хотів би, та не обминеш.
Постарались "маляри" на славу...
Знов сірома сьорба голощак,
Маєм навіть паперове право,
Як черва, не точить переляк.
Та хіба такі нам тра "полотна" ?
(Господи, від прірви одведи).
Снилось... йде у бій повстанська сотня,
А нащадки вкотре - в нікуди.
31.05.1998 р.
Самогубці
Хто тринька землю, хто "штовха" метал,
Хто клянчить транші десь по заграниці,
Хто воздвигає автоп'єдестал,
Щоб землячки вклонялись його пиці.
Блаженний край злидоти і рантьє...
Прасує трасу автокавалькада -
Нувориш Україну продає,
А ще раніше - продалася влада.
Ну що нам той Тарасів заповіт,
Коли "Кобзар" занесено у міфи.
О, зупинися, самоїдства світ,
Вже за душею лиш Трипілля й скіфи.
А може залишитися - міраж
І баба кам'яна в музейній залі.
Усе поганці віддали на спаш,
А Правда й Честь доконують на палі.
14.03.1999 р.
***
О новорічна сніжна пані,
До нас Ти завітала знов,
З Тобою ми, немов в омані -
Так сніг подібний на любов.
Засліпить, упаде неждано,
Не подолати цей замет,
І несподівано розтане,
Звільнивши душу від тенет.
О новорічна сніжна пані,
Який примхливий Твій покров,
З Тобою майже, як в тумані,
Інакше, що це за любов.
31.12.1999 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар