Село
Світлій пам'яті матері Антоніни
й батька Степана - уродженців
с. Карпилівка присвячую
Автор
На пагорбах, як на малих Безкидах,
Поцяткувавши хатами зело,
Стоїть
віки, не сходячи з овиду,
Моє слов'янське
сонячне село.
Були
ж у тебе дні й не великодні,
Було
усе - і слава і хула ...
Із
відчаєм боролись, як сьогодні,
Не опустивши
мудрого чола.
Тобі
клялись у чемності заброди
А
лицарів ти знаєш не усіх...
Течуть,
біжать століть бурхливі води -
І праці, і
змагань, і пліток, і інтриг.
Але
й у цім важкім коловороті
Було
снагою пращуру й мені,
Хвала
усім, хто зводить тебе в поті
І
хто згорів за тебе у вогні!
15.10.1994 р.
***
Уночі віршів не пишу,
Чахнуть думи в незворушній тиші,
А якщо й трапляються прудкіші,
Бачу в них приховану олжу.
На зорі лиш, знаю, вже придні
Враз осяють душу світанково,
Щоби переллятися у слово,
Із промінням сонця у вікні.
12.03.1991 р.
Чарка
П'ємо: данину віддаєм спокусі,
Усе, мовляв, в сучаснім дусі...
Бач, стресовий такий, нервовий вік -
Не може вже без чарки чоловік.
А смикне скаженої - і в формі,
Немов у туфлі взувся на платформі.
І дефілює, ніби хвиля, пише,
Аж поки, клята геть не заколише.
27.07.1996 р.
Протуберанці
Мене ревнують і мене ж клянуть
(Такі вже у житті перепетії).
Але найбільша, мабуть, того суть
Захована в Тебе під ... темні вії.
Коли очей таких жахтять вогні
І вибухають там протуберанці,
Не по собі стає тоді мені,
Немов стою в розстрілюванім шанці.
22.08.1996 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар