Листок
Коли впаду осіннім листом,
Не наступай, а підніми,
Хоча й не був тобі я змістом,
А більше - подихом зими.
Усе ж зігрій його в долонях,
У нім - душа моя жива...
Вона так прагнула осоння,
Вогню Твого, Твого єства.
Хоч засинала на прокльонах,
Уся - зачовганий спориш.
Та в слові вибухла, як сонях,
І Ти - у ній, у ній болиш.
31.08.1996 р.
***
Укотре рухом характерним
Торкаєш зачіску й сережку...
Невже моя присутність - терни,
З яких так прагнеться на стежку?
Невже мій погляд - гірще кари,
А слово - подзвін сумовитий?
О, не мовчи... Тримать удари
Умію, як тримаєш квіти.
Пали мости - святкуй пожежу
(Яка душа без вогнецвіту?..)
Хоча я все ж тобі належу,
Як Промінь - сонячному Літу.
23.02.1997 р.
То не квіти ласкаві...
Мати-й-мачуху видко
У старому саду,
Наче золотом виткав
Чи скупав у меду.
Приспів:
То не квіти ласкаві
На сонці горять,
То на тихій галяві -
Осмути печать.
Не зривай же їх, люба,
У косу не вплітай.
Вони - туга і згуба
На прийдешні літа.
Краще їх не займати
На дорогах весни.
Мальви сій коло хати,
А оці обмини.
Мають назву від мами,
А від мачухи - суть:
Розбрелися світами -
Біль розлуки несуть.
2.04.1997 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар