неділю, 15 грудня 2013 р.

Опіки серця (1998 р.)

Листок
                                Коли впаду осіннім листом,
                                Не наступай, а підніми,
                                Хоча й не був тобі я змістом,
                                А більше - подихом зими.

                                Усе ж зігрій його в долонях,
                                У нім - душа моя жива...
                                Вона так прагнула осоння,
                                Вогню Твого, Твого єства.

                                Хоч засинала на прокльонах,
                                Уся - зачовганий спориш.
                                Та в слові вибухла, як сонях,
                                І Ти - у ній, у ній болиш.
                                                                31.08.1996 р. 

***
                                Укотре рухом характерним
                                Торкаєш зачіску й сережку...
                                Невже моя присутність - терни,
                                З яких так прагнеться на стежку?

                                Невже мій погляд - гірще кари,
                                А слово - подзвін сумовитий?
                                О, не мовчи... Тримать удари
                                Умію, як тримаєш квіти.

                                Пали мости - святкуй пожежу
                                (Яка душа без вогнецвіту?..)
                                Хоча я все ж тобі належу,
                                Як Промінь - сонячному Літу.
                                                                23.02.1997 р. 
                                
То не квіти ласкаві...
                                Мати-й-мачуху видко
                                У старому саду,
                                Наче золотом виткав
                                Чи скупав у меду.

                                Приспів:
                                         То не квіти ласкаві
                                         На сонці горять,
                                         То на тихій галяві - 
                                         Осмути печать.

                                Не зривай же їх, люба,
                                У косу не вплітай.
                                Вони - туга і згуба
                                На прийдешні літа.

                                Краще їх не займати
                                На дорогах весни.
                                Мальви сій коло хати,
                                А оці обмини.

                                Мають назву від мами,
                                А від мачухи - суть:
                                Розбрелися світами - 
                                Біль розлуки несуть.
                                                                2.04.1997 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар